Як залякувати весь світ, але змогти тільки переграти самого себе. Про страшний “гіперзвук”, ракету Х-47М2 “Кинджал” та ігріща в імітацію. Колонка Stanislav Mankov.

Нещодавно, 19.03.2022, расєянське командування бодро відрапортувало, що днем раніше застосували для знищення підземного складу в районі Делятина черговий гіперзвуковий аналоговнет, ракету Х-47М2 Кинджал.

Історія про використання гіперзвукового аналоговнету полетіла в світ, зчинила гвалт, приступи зрадоперемоги та нанесла содомію. Що ж воно таке, та “гіперзвукова зброя” та “был ли мальчик”?

Почнемо з простого. В марті 2018 х#йло видав перформанс та розмахував збройним х#єм, пригрозив всім гіперзвуковими ракетами, які не перехопити та не збити. В тому ж році на параді 9 травня чітко-ясно показали МіГ-31К з підвішеними ракетами Х-47М2, заявленими як “маневруючі гіперзвукові ракети”.

Серед заявлених характеристик вундервафлі особливо виділяються:

• швидкість Mach 10
• маневри на гіперзвукові швидкості
• дальність 1500-2000 км чи 3000+ км, в залежності від носія (МіГ-31К чи Ту-22М3М)

Що таке та чим страшний “гіперзвук”?

В реальному світі “гіперзвукова швидкість” – це умовний термін, який застосовують до швидкості об’єкта, яка у 5 чи більше раз перевищує швидкість звуку у даному середовищі. Прийнятий за замовчуванням оціночний параметр – число Маха (відношення швидкостей об’єкта відносно потоку та швидкості звуку в середовищі).

Тобто, гіперзвукова швидкість польоту, М > 5.

Що ти такоє, Х-47М2 “Кинджал”!?

Зовнішнім виглядом, габаритами та масою ця нова вундервафля нахабно та прямо нагадує ракету 9М723 Іскандер-М:

• маса ~4300 кг
• довжина ~8 м
• діаметр ~1 м
• маса БЧ ~500 кг, опціонально ядерний заряд.
• ознак іншого типу двигуна, додаткових ступенів не виявлено – це одноступенева твердопаливна ракета.

Якщо щось має вигляд як Іскандер, масу як Іскандер, двигун як Іскандер – то це і є Іскандер. Навіть якщо на ньому напис “Кинджал”.

Фактично, на спеціалізований перехоплювач МіГ-31БМ підвісили балістичну ракету від Іскандер-М. Особлива тяга до потужного опалення грошима у расєян.

Хмм, окай, всілякі збочення бувають.

Чим відрізняється Кинджал від його “батька”, Іскандеру-М?

Ракета 9М723 комплексу “Іскандер-М” стартує з землі та підіймається на висоту ~50 км. Твердопаливний двигун працює 25 секунд. Той час, поки двигун працює – ракета набирає швидкість та може маневрувати. На висоті ~50 км аєродинамічні поверхні керування безсенсові, керування здійснюється газовими рулями. Після відпрацювання двигуна – падає по балістичній параболі, до влучання в ціль. Такий профіль польоту називають квазі-балістичним.

У випадку з ракетою Х-47М2 “Кинджал” профіль польоту такий самий, тільки старт ракети виконується в повітрі. Таким чином, це квазібалістична ракета повітряного старту. Хоча умовне позначення Х-47М2 з усіх сил намагається переконати нас, що це – крилата ракета (аля Х-22, Х-555 тощо).

Від чого залежить швидкість ракети?

Швидкість, набрана ракетою за час роботи двигуна, прямо залежить від швидкості витоку продуктів згоряння палива з камери згоряння та від кількості палива, по відношенню до загальної маси ракети.

Точні характеристики твердого палива у ворогів невідомі, але можна зробити припущення, що десь на рівні твердопаливних бустерів Space Shuttle – 2,45 км/с.

Для траєкторії на висоті 50 км це дає швидкість ракети наприкінці фази розгону в районі ~7M та дальність ~520 км. Отут є детальна стаття.

Отакої! “Старий” Іскандер – вже гіперзвуковий об’єкт, “гіперзвукова зброя”. Але без потужного піару навколо та аури непереможності. Як “новий” Кинджал, у таких саме габаритах, із подібною масою загальною та масою БЧ, з однотипним двигуном може досягти швидкості 10М?

Ніяк!

Чергова гола брехня у виконанні х#йла та рф.

Наскільки для нас небезпечний цей Іскандер-М в гримі, aka Кинджал?

Однаково, що Іскандер-М, що Кинджал. У щільні шари атмосфери ракета повертається зі швидкістю 2,1 км/с або менше, на висоті 12-15 км. Системи ППО С-300, які стоять у нас на озброєнні, здатні перехоплювати балістичні цілі зі швидкістю 2,8 км/с.

Секрет із дальністю розкривається просто: бойовий радіус носія (МіГ-31К або Ту-22М3М) плюс 500 км Іскандера/Кинджалу.

Таким чином:

• розпіарений, потужно підігрітий пропагандою Х-47М2 “Кинджал” виявився старим-відомим 9М723 “Іскандером-М”, але в профіль
• “гіперзвукова швидкість” виявилась взагалі цілком рядовим фактом для балістичних ракет
• швидкість в 10М для Кинджалу – недосяжна
• маневрувати “Кинджал” може тільки під час роботи двигуна
• використовувати квазі-балістичні ракети з повітряним стартом – найдорожчий спосіб запуску та безсенсовий з точки зору раціо. Це чистий понт та залякування.

Дякую за увагу.

Автор оригінального тексту: Stanislav Mankov