ПопулярнеРедакціяСвіже
КращеОбговорюване

Орбіта-Сортувальна

Приблизно півтора роки тому я сказав Перехід від спорадично-одноразової космонавтики до комерційного освоєння космосу неминуче ініціює зміну логістичних практик. Яка, в свою чергу, змінить буквально все в звичній для нас картині космічних польотів”. Одна з таких змін має шанси перерости стадію прототипу і згодом змінити ситуацію на ринку запусків невибагливих легких вантажів. Крім того, ця технологія може змінити наші уявлення про вигляд і сутність послуг з довиведення комерційних вантажів на цільові орбіти, такого собі міжорбітального каботажу. А ще вона здатна посприяти вирішенню проблеми орбітального сміття.

Напевно багато з вас чули або читали про дивовижний американський стартап з промовистою назвою SpinLaunch. В основі цієї ідеї запуску суб/орбітальних вантажів лежить відомий з прадавніх часів принцип пращі. Під час багаторазового прискореного розкручування пращі, її корисне навантаження (камінець) накопичує кінетичну енергію. Після вивільнення камінець продовжує рух з шаленою швидкістю. 

В основі технології SpinLaunch лежить відомий з прадавніх часів принцип пращі. Під час багаторазового прискореного розкручування пращі, її корисне навантаження (камінець) накопичує кінетичну енергію. Після вивільнення камінець продовжує рух з шаленою швидкістю

Багато списів було поламано в обговореннях цього доволі авантюрного проекту, але мою увагу привернула поведінка самої космічної пращі в момент вивільнення корисного навантаження (КН). 

Закон збереження енергії разом із 3-м законом Ньютона стверджують, що в момент запуску сама пускова установка, її станина, рухомі з’єднання і обертове коромисло зазнають потужного динамічного удару. Удар буде такої сили, що зробить увесь стартовий комплекс одноразовим – якщо і не рознесе споруду на щебінку, то понівечить всю пускову механіку. Аби здолати руйнівну віддачу, спеціалісти стартапу передбачили скидання баласту з протилежного від КН боку розгінного коромисла. Тобто, під час роботи SpinLaunch, один вантаж відлітає в космос, інший – в землю. Уявляєте це видовище? На швидкості півтора-два кілометри за секунду масивна болванка зустрічається із чорноземом чи з водою. Красота!

Саме ця феєрична уявна картина змусила замислитися над питанням “Половина корисної роботи втрачається безповоротно, чи можна якось її використати в корисливих цілях?”. Відповіді на це питання у стартаперів я так і не знайшов. Якщо у них все складеться як задумано, виграші від зменшення собівартості космічних запусків будуть такими вражаючими, що на електроенергетичні втрати просто не зважатимуть через їхню мізерність.

Фахові уточнення від пана Олександра Малюка

  • 3-й закон Ньютона тільки про те, що при взаємодії двох тіл сила дії дорівнює силі протидії, але нічого не каже про те, що буде після розриву зв’язку апарата з пусковою установкою.
  • Твердження “Відкидний баласт, що вивільняється під час відокремлення КН від розгінного коромисла, несе із собою таку саму енергію, як і КН” рівно, тільки у випадку, коли маса апарата, що запускається, дорівнює масі баласту. В інших випадках вірно так: «Відкидний баласт, що вивільняється під час відокремлення КН від розгінного коромисла, несе із собою такий самий імпульс, як і КН«. Тобто для розрахунків тут головний не закон збереження енергії, а закон збереження імпульсу. І завдяки збільшення маси баласту ми можемо вирішити проблему зупинки балансу в земній версії Спінлаунч: КН з меньшою масою забирає з собою більшу частину кінетичної енергії в системі а важкий баланс відповідно отримає меньше енергії і зупинити його буде легше.
Схема суборбітальної установки SpinLaunch за поданням Reuters

На що слід звернути увагу

  1. Прототип SpinLaunch вже запускав КН, щоправда поки не в космос
  2. Катастрофи не сталося, отже в технічному сенсі ідея і спосіб її реалізації життєздатні
  3. Питання динамічного балансування механіки пускового пристрою та його адекватного софт-забезпечення, вирішені в масштабах прототипу
  4. Відкидний баласт, що вивільняється під час відокремлення КН від розгінного коромисла, несе із собою таку саму енергію, як і КН. Але летить він в строго протилежному напрямку
  5. Для роботи пускового комплексу потрібна лише електрична енергія. Ніякої кріогенної техніки і ніякого пального. Взагалі, жодних витратних мас не потрібно
  6. Операційний цикл, або інтервал між повторними запусками, може сягати кільканадцяти хвилин
  7. Питання стабілізуючого скидання баласту в момент запуску стартаперами ретельно замовчується. При цьому згадується патент, в якому є начебто все 

Look up

А тепер погляньте вгору і уявіть, що SpinLaunch опинився на низькій навколоземній орбіті (ННО), поруч з великим індустріальним парком, про неминучість побудови якого, я розмірковував раніше. Чи згодиться він на щось? Давайте промоделюємо, і почнемо з роздягання. 

Герметичний кожух пристрою не потрібен, на орбіті Землі всюди вакуум. Масивна станина теж не потрібна, її просто нема до чого прикрутити. Підшипники головної осі обертання краще за все замінити на магнітну підвіску, як частину електродвигуна. Сам двигун зазнає помітних змін, він стане частиною основної конструкції орбітальної пращі. Якщо в центральній частині коромисла розмістити постійні магніти, вона перетвориться на статор електричного двигуна. Ротором стануть магнітні котушки в масивному барабані, що підвішений всередині статора. Можна і навпаки, ротором назвати центральну ступицю пускового коромисла, а статором барабан з котушками — це питання інженерних смаків. Електричний струм, рухаючись дротами котушок буде взаємодіяти з магнітним полем і почнеться обертовий рух. Обертатимуться і ротор, і статор, тільки в протилежні сторони. Як ви розумієте, енергоживлення доведеться брати від Сонця. Підраховувати скільки Сонячних Батарей буде потрібно, і який у них ККД, немає сенсу. Тому що в умовах мікрогравітації, вакуума і відсутності тертя, навіть мала потужність зможе розкручувати SpinLaunch. Потужніші батареї дозволять коромислу просто швидше набирати потрібну кутову швидкість. Для того, аби наш орбітальний SpinLaunch міг працювати з максимально широким спектром КН і швидкостей запуску, доведеться передбачити змінну довжину плечей пускового коромисла. Оптимальним варіантом мені вбачається конструкція з двох довгих паралельних балок, між якими може рухатися вісь обертання у вигляді ступиці-електромотору.

Принцип дії такої орбітальної машини не відрізнятиметься від її наземної сестри. Але є нюанси.

  1. геометричні розміри конструкції, а отже і пусковий імпульс, що надаватиметься КН, нічим не обмежені, окрім структурної стійкості матеріалу коромисла. Якщо бажаєте, можете самостійно вирахувати граничні параметри установки, але очевидно, що космічна карусель надаватиме значно більшу швидкість більш масивним вантажам, ніж її наземний аналог. Чуйка підказує, що мова може йти про тони і кілька км/с
  2. Ідеальні умови довкілля дозволяють розкручувати коромисло SpinLaunch як завгодно повільно. І, хоча максимальне відцентрове перевантаження може бути дуже великим, швидкість його прирощення можна зробити малою. Це зменшує вимоги до стресо-стійкості елементів КН
  3. На відміну від наземних запусків, для КН не потрібно робити захисну конструкцію обтічної форми, адже не буде раптового переходу від майже вакууму до атмосферного тиску

Що і куди запускати?

Вже зараз ми періодично спостерігаємо колективні запуски космічних потягів з десятків різнокаліберних вагончиків-супутників – так звана послуга Rideshare.  Вона відкриває недорогий вихід на орбіту для широкого кола зацікавлених осіб. Але є одне але. Траєкторії усіх “вагончиків” задаються однією ракетою-носієм. Це звужує рамки можливостей учасників запуску або змушує їх самостійно дбати про довиведення своїх апаратів на бажані орбіти. З початком регулярних польотів суперваговоза Starship пропозиції послуги rideshare можуть драматично збільшитися, а ціна виведення на орбіту вантажів зменшитися. Але залежність всіх учасників запуску від траєкторії Starship залишиться. Саме тут може прийти на допомогу орбітальний SpinLaunch. Споживаючи саму лише електрику, він зможе здійснювати довиведення на цільові орбіти кожного окремого супутника. Без додаткового пального чи реактивної маси – в цьому криються можливості отримання прибутку.

Приблизно, я собі уявляю цю схему так. Вантажні варіанти багаторазових космічних кораблів Starship кожним рейсом виводитимуть на орбіту багато різних вантажів. Як власних, так і сторонніх замовників. Значна частина тих вантажів доставлятиметься на низькоорбітальну станцію-склад. Супутники, що очікують виведення на цільові орбіти, переміщуються в установку SpinLaunch. Звідти поодинці, або групами, вони відправляються на потрібні траєкторії. Виключно силою сонячної електрики.

Look down

Ми не забули, що для нормальної роботи SpinLaunch потрібен баласт, який в момент запуску КН має бути відкинутий в протилежний бік. Де на орбіті можна знайти такий баласт? Питання криє в собі відповідь – на орбіті і знайти. Саме те космічне сміття, яким людство засмічує ближній космос з геометрично-прогресивним завзяттям. Я не виключаю варіантів, коли орбітально-клінінговим компаніям буде вигідніше доправляти орбітальне сміття на орбітальну базу індустріального парку для комплексної утилізації. Дещо повиймають зі старих апаратів, що стане в нагоді для поточного ремонту і розвитку орбітальних індустрій. Але завжди залишатиметься якась доля “порожньої породи”, переробка якої буде дорожчою за потенційну вигоду від рециклінгу. Саме такі залишки орбітального сміття можуть стати ідеальним баластом для роботи орбітального SpinLaunch.

Цікаво те, що куди б ми не запускали КН (умовно кажучи, вперед і вгору), баластний пакунок зі сміттям відлітатиме до щільних шарів атмосфери (умовно кажучи, назад і вниз). 

Як ви гадаєте, за умови достатнього рівня розвитку орбітальної індустріально-складської інфраструктури, подібна штука має шанси стати корисною?

А в якості кінетичної орбітальної зброї?

Шпаргалка за темою

Обертальний рух твердого тіла: рівняння, формули

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

17

Це користувацький матеріал, який було написано учасником спільноти, що не входить до складу редакції чи адміністрації. Підтримуючи авторів оцінками, ви допомагаєте нашій спільноті розвиватися.

Увійдіть, щоб читати ще 117 коментарів, брати участь в обговореннях та не бачити рекламу.
Сумний Фьодор Дмітрієвіч
Вечность назад

Як фізик маю зауваження по тексту. Ми обговорювали цю тему в новині про Спінлаунч і там я вже описував фізику цього процесу. Ваша помилка починається з фрази: > Закон збереження енергії разом із 3-м законом Ньютона стверджують, що в момент запуску сама пускова установка, її станина, рухомі з’єднання і обертове коромисло зазнають потужного динамічного удару. 3-й закон Ньютона тільки про те, що при взаємодії двох тіл сила дії дорівнює силі протидії, але нічого не каже про те, що буде після розриву зв'язку апарата з пусковою установкою. Далі: >Відкидний баласт, що вивільняється під час відокремлення КН від розгінного коромисла, несе із собою таку саму енергію, як і КН. Це не зовсім так. Це твердження рівно, тільки у випадку, коли маса апарата, що запускається, дорівнює масі баласту. В інших випадках вірно так: "Відкидний баласт, що вивільняється під час відокремлення КН від розгінного коромисла, несе із собою такий самий імпульс, як і КН". Тобто для розрахунків тут головний не закон збереження енергії, а закон збереження імпульсу. І завдяки збільшення маси баласту ми можемо вирішити проблему зупинки балансу в земній версії Спінлаунч: КН з меньшою масою забирає з собою більшу частину кінетичної енергії в системі а важкий баланс відповідно отримає меньше енергії і зупинити його буде легше.

Корисний Дейв Боумен
Вечность назад

Сама ідея електричної орбітальної пускової установки дуже цікава, і я думаю, що її реалізують дуже скоро. Якщо не як спінлаунч, так у вигляді електромагнітної пушки. Остання, до речі, не буде створювати надвисокі навантаження на вантаж, але потенційно може бути значно більша за розмірами. Ідея скидати космічне сміття на планету як баласт цікава, але я думаю, що сміття дуже скоро закінчиться, якщо пускова установка буде працювати постійно. Тобто баласт треба буде підіймати додатково.

Вдалий Сергій Корольов
Вечность назад

Задумка хоть и интересная, но есть много НО. >Споживаючи саму лише електрику Аргумент, но слабый. Плазменные или ионные движки хоть и требуют рабочее тело, но совсем немного; не требуют подвижных частей, нет таких нагрузок на конструкцию/груз, транспортировать могут по факту любых габаритов, формы и массы груз; не требуют балласта который полетит на головы простых китайцев. Есть также всякие солнечные и электрические паруса, которые даже энергии не требуют - для всякой мелочевки самое то. >Ми не забули, що для нормальної роботи SpinLaunch потрібен баласт Мусор все же не бесконечный. К тому же его нужно поймать и доставить к этой установке, он в свою очередь на разных орбитах и склонениях, а значит использовать другой SpinLaunch для этого не получится - нужна энергия, топливо и тд. Это все деньги. Также мусор всех форм и размеров, что усложняет не только транспортировку, но и использование в качестве балласта. Можно конечно перерабатывать в бруски металла, но для этого нужны производственные мощности и тоже денюжка. А куски металла плохо горят в атмосфере (особенно из аэрокосмических сплавов). Или можно выплавлять кучу мелких шариков и забивать ими контейнеры. Но и это не сильно хорошая идея - тк. они спокойно затормозят в атмосфере и высыпаются таким себе металлическим дождем. Да и просто выкидывать мусор на Землю в виде балласта тоже такое себе - ведь мусор уже на орбите и может быть использован в строительстве/производстве (без необходимости тратить кучу денег на новые стройматериалы с Земли). -Использование балласта вообще не сильно выгодно, тк. ведь можно вместо балласта запускать полезный груз, а не просто выкидывать 50% энергии. Исходя из этого становится не выгодно размещать SpinLaunch на НОО (если только для сведения полезной нагрузки, но это такое себе) - куда выгоднее его размещать на ГПО (это решит кое какую проблему) или на ГСО - от куда можно запускать груз как в дальний космос, так и на Землю/НОО. Но там требуется совсем немного приращения скорости. -Есть еще одна проблема - мы можем получить только переходную орбиту/траекторию и часто ведь надо получить круговую орбиту (хотя и не всегда), а значит все равно нужно не мало топлива для выхода на конечную орбиту. Конечно можно сам SpinLaunch разместить на переходной орбите, но и транспортному кораблю тоже надо выйти на нее. Можно конечно попробовать использовать два SpinLaunchа с постепенным сближением нагрузки со вторым, но пропускная способность будет низкой. "Критикуешь - предлагай". В результате я думаю выгоднее было б использовать орбитальную пушку/ускоритель масс. Тк. она также использует только электричество, но при этом не требует подвижных частей - что достаточно большой аргумент в любой конструкции; не требует времени на раскручивание - может хоть как автомат стрелять нагрузками; может быть также любой мощности и размера (и пускать хоть кубсаты, хоть целые модули станций); пределы мощности/скорости ограничены лишь мощностью энергоустановки и электрической прочностью/стойкостью материала ускорителя, а не механической. Высокие перегрузки можно решить простым удлинением конструкции, а вот бешаные перегрузки при отделении от SpinLaunch и центростремительное ускорение ни куда не деть. Что делает SpinLaunch практически не способным запускать людей или "нежных" грузов, а пуша в свою очередь имеет такую возможность. Ну или перечисленные в начале варианты.

Показать скрытые комментарии

Загружаем комментарии...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Отправить Отмена
[X]
Зареєструйтесь на сайті щоб не бачити рекламу, створювати та відслідковувати теми, зберігати статті в особисті закладки і брати участь в обговореннях
Якщо не виходить увійти тут, спробуйте за посиланням.