ПопулярнеРедакціяСвіже
КращеОбговорюване

Робота «на випередження»

Этот текст также доступен на русском языке
2

На початку березня з’явилося не надто помітне повідомлення, що в United States Space Force (USSF) розпочали реалізацію нової програми під назвою Launch Pad Allocation Strategy (LPAS), в рамках якої частину стартових комплексів на мисі Канаверал передадуть в оренду приватним ракетобудівним компаніям.

Вже опубліковано перелік перших щасливчиків, які отримають у своє розпорядження три стартових комплекси на Канавералі. ABL Space Systems розташується на Launch Complex 15 (LC-15), Stoke Space Technologies буде використовувати LC-14. Ще один стартовий комплекс, LC-13, поділений між двома компаніями – Phantom Space Corporation і Vaya Space.

Як повідомили в US Space Force та його підрозділі Space Launch Delta 45 (до чиєї зони відповідальності входять усі космічні запуски зі Східного узбережжя), це був перший раунд процесу. Надалі чергові стартові майданчики можуть бути запропоновані компаніям, які працюють над проєктами середніх, важких і надважких ракет-носіїв.

Cape Canaveral Air Force Station. © Фото NASA

Концепція LPAS може стати насправді корисною. По-перше, цей крок дозволить розширити пускову інфраструктуру на Канавералі. Останнім часом вже не раз відзначали, що поточної кількості активних стартових комплексів не вистачає, щоб впоратися зі стрімким збільшенням кількості запусків.  Наприклад, у 2022 році на Cape Canaveral Space Force Station і Kennedy Space Center загалом здійснили 57 орбітальних пусків – за стандартами десятирічної давнини це мінімум три-чотирирічна норма для Канавералу.

По-друге, можна модернізувати чимало старих стартових комплексів, які десятиріччями перебували на консервації. По-третє, у приватних компаній з’являється додаткова можливість на постійній основі отримати стартовий комплекс, який можна переобладнати під свої проєкти ракет-носіїв. І наостанок важлива деталь – Launch Pad Allocation Strategy дозволяє заздалегідь підготуватися до приходу якихось нових компаній. Складно назвати випадковістю той факт, що з чотирьох компаній, які отримали місце на Канавералі, поки що лише одна має робочу ракету-носій (ABL Space Systems з RS1).

Підготовка суборбітальної ракети Conestoga 1 (1982 рік, острів Матагорда)
© Фото Laurie Erskine Williams

Ще 10-15 років тому США взагалі не були готові до того, що на ринок космічних запусків можуть вийти не одна чи дві компанії, а майже десяток з усім різноманіттям їх проєктів ракет-носіїв. Будь-яка приватна ракетобудівна компанія від самого початку опинялася в ситуації “бідного родича”, якому треба отримати не тільки дозвіл від Federal Aviation Administration (FAA) на пуски, а ще й хоч якийсь робочий майданчик для запусків. Можна згадати компанію  Space Services, Inc. of America, яка у 80-х роках за підтримки астронавта Дональда Слейтона намагалася реалізувати кілька різних проєктів – від суборбітальної ракети Conestoga I до орбітальних Percheron і Conestoga 1620.

Ракета-носій Conestoga 1620 (1995 рік, Wallops Flight Facility)

Спочатку Space Services довелося самостійно побудувати стартовий комплекс на території колишньої військової авіабази Matagorda Peninsula Army Airfield (острів Матагорда, узбережжя Техаської затоки), де були здійснені вогневий тест Percheron (5 серпня 1981 року, невдача) і запуск Conestoga I (9 вересня 1982 року, успіх). Пізніше був запуск суборбитальної ракети Black Brant Starfire в штаті Нью-Мексико на військовому полігоні White Sands Missile Range (29 березня 1989 року, успіх). І тільки після того Space Services, Inc. of America отримала можливість запустити орбітальну ракету-носій Conestoga 1620 – цього разу з космодрому NASA Wallops Flight Facility на острові Уоллопс (23 жовтня 1995 року, невдача).

Ракета-носій Falcon 1 на острові Омелек. © Фото SpaceX

Подібний шлях пройшла SpaceX, коли тільки розпочинала свою діяльність. Планувалося, що перший запуск Falcon 1 відбудеться на Ванденберзі. Але в US Air Force не раз відтерміновували його, бо не готові були піти на такий ризик – запускати нову ракету поруч з комплексом SLC-4E, призначеним для ракети-носія Titan IV. У підсумку SpaceX перебралася на острів Омелек (атол Кваджелейн, Маршаллові острови), де обладнала стартовий комплекс на території військового полігону Ronald Reagan Ballistic Missile Defense Test Site – саме там у 2006-2009 роках були здійснені всі п’ять запусків Falcon 1. Більш того, у 2010 році навіть розглядався варіант модернізації пускового майданчика на Омелеку, щоб запускати з нього Falcon 9. Але пізніше більшість питань вдалося врегулювати й SpaceX нарешті облаштувалася як на Канавералі, так і на Ванденберзі. До речі, за іронією долі, той стартовий майданчик  SLC-4E на Vandenberg Space Force Base зараз є основним для запусків Falcon 9…

Mid-Atlantic Regional Spaceport (MARS). © Фото Virginia Space

Стан справ дещо покращився завдяки двом подіям. Першою з них стала велика модернізація на Уоллопсі, коли південну частину території NASA Wallops Flight Facility виділили для будівництва комерційного космодрому Mid-Atlantic Regional Spaceport, або MARS (почав функціонувати з 2006 року). Якщо на “старому” Уоллопсі була можливість використовувати головним чином легкі ракети-носії Scout (до чого можна ще додати спробу запуску Conestoga 1620), то інфраструктура MARS виявилася набагато універсальнішою та дозволила запускати ракети двох сімейств – Minotaur (з 2006 року) і Antares (з 2013 року). А недавно додався ще один стартовий комплекс, побудований вже для Rocket Lab Electron – перший запуск цієї ракети-носія з Уоллопса відбувся зовсім недавно, 24 січня 2023 року.

Pacific Spaceport Complex – Alaska. © Фото Alaska Aerospace Corporation

Другим «вікном можливостей» для приватних компаній став космодром на острові Кадьяк на Алясці – Kodiak Launch Complex, пізніше перейменований на Pacific Spaceport Complex – Alaska. Введений в експлуатацію у 1998 році, використовувався переважно для суборбітальних запусків, до яких у 2001-2011 роках додалися три орбітальних запуски (один з Athena I, два з Minotaur IV).

Після серйозної аварії у 2014 році (пошкодження стартового комплексу) і капітального ремонту космодром був відкритий для приватних компаній, які менш ніж за п’ять років (з липня 2018 року) здійснили серію запусків – сім на рахунку Astra (два суборбітальних, п’ять орбітальних), один у ABL Space Systems. І ось зараз з’явилася програма Launch Pad Allocation Strategy, яка дає можливість приватним компаніям заздалегідь облаштуватися на Канавералі та отримати доступ майже до всієї місцевої інфраструктури.

Ракета-носій Terran 1 на LC-16. © Фото Trevor Mahlmann/Relativity Space

Втім, було б чималою помилкою стверджувати, що приватним компаніям закритий доступ на Канаверал – деякі з них вже давно орендували низку стартових комплексів (у першу чергу SpaceX). Наприклад, Blue Origin ще у 2015 році орендувала LC-36 (для майбутніх запусків New Glenn) і LC-11 (для вогневих тестів двигунів BE-4). Встигли відреагувати й інші компанії:
– Firefly Aerospace з 2019 року орендує SLC-20, перебудовує її для запусків Firefly Alpha
– Relativity Space з 2019 року орендує LC-16 (підготована для запусків Terran 1)
– Astra з 2021 року використовує SLC-46 (суборенда), вже здійснила два запуски Rocket 3.3

Mercury-Atlas 9 на LC-14 (1963 рік). © Фото NASA

До речі, під час уважнішого вивчення інформації про ті стартові комплекси, які були передані приватним компаніям в рамках Launch Pad Allocation Strategy, можна відзначити деякі цікаві подробиці. Найменше несподіванок приніс LC-15, який в минулому був випробувальним полігоном для міжконтинентальних балістичних ракет Titan I і Titan II (виведений з експлуатації у 1964-1967 роках).

Трохи здивувало рішення передати компанії Stoke Space Technologies (заснована групою колишніх працівників SpaceX і Blue Origin) стартовий комплекс LC-14 – адже це історичний об’єкт! Саме з цього майданчику були здійснені всі чотири орбітальних запуски пілотованих кораблей Mercury – з Джоном Гленном, Скоттом Карпентером, Уолтером Шіррою та Гордоном Купером. Останній запуск з LC-14 був здійснений ще у 1966 році, після чого комплекс поступово вивели з експлуатації.

Посадка блоків Falcon Heavy на Landing Zones 1 and 2. © Фото SpaceX

Найбільше спантеличило повідомлення, що компаніям Phantom Space Corporation і Vaya Space передали у спільне користування LC-13. Адже цей комплекс ще з 2015 року орендує SpaceX, яка обладнала на його території Landing Zone 1 та 2, посадкові майданчики для ступенів Falcon 9/Heavy! Тобто виходить, що попередня угода оренди не продовжена, SpaceX мусить терміново шукати інше місце та будувати нові посадкові майданчики? Принаймні, дуже важко уявити, що ступені Falcon 9 Block 5 у майбутньому будуть здійснювати посадку в район, де найближчим часом повинні розпочатися роботи з перебудови та модернізації стартового комплексу…

Цікаво, які ще новини Launch Pad Allocation Strategy можуть бути? Хоча малоймовірно, що найближчим часом з’являться якісь нові рішення. Як заявили в US Space Force і Space Launch Delta 45, наступний етап розподілу стартових комплексів відбудеться після ретельного вивчення підсумків першого раунду, який був орієнтований на компанії з проєктами легких ракет-носіїв. Виглядає на те, що ця подія станеться не раніше, ніж за два-три роки.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

23

Друзі, цей матеріал було написано редакцією Альфа Центавра.


Ми завжди спиралися насамперед на власну аудиторію. Якщо вам подобається те, що ми робимо, якщо ви поділяєте наші цінності та готові підтримати наш проєкт матеріально на будь-яку суму, ми будемо неймовірно раді такій підтримці. Всі способи відправити нам донат можна знайти на цій сторінці, проте найзручнішими для нас і вас є сервіси Patreon, Buy Me a Coffee та пожертва в системі PayPal.


Сайт Alpha Centauri завжди залишиться куточком комфорту для любителів космосу. Наші та ваші зусилля дозволять нам усім стати ближчими до зірок.

Павло Поцелуєв, керівник АЦ.


Увійдіть, щоб читати ще 5 коментарів, брати участь в обговореннях та не бачити рекламу.
Зоряний Сергій Корольов
Вечность назад

Цікаво — то що приватні компанії більш динамічні, сучасні, перспективні+ От тільки зауваження якщо хтось тормозить чи збанкрутував то необхідний механізм повернення стартового майданчика! Хай інші розвивають космічні програми

Показать скрытые комментарии

Загружаем комментарии...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Отправить Отмена
[X]
Зареєструйтесь на сайті щоб не бачити рекламу, створювати та відслідковувати теми, зберігати статті в особисті закладки і брати участь в обговореннях
Якщо не виходить увійти тут, спробуйте за посиланням.