Супутник Сатурна, Титан (показаний на зображенні) має активну атмосферу та рельєфну поверхню. Відразу 3 нових дослідження на Nature Astronomy виявили нові, несподівані явища на цьому небесному тілі, серед них: атмосферні джети, швидкість яких перевищує швидкість звуку, приховані вуглецеві басейни та метанові озера, глибиною понад 100 метрів.

Еммануель Лелуш та його колеги використали Великий атакамський наземний радіотелескоп (ALMA) та застосували ефект Доплера до 6 молекулярних спектрів, що дозволило їм дослідити таємничі вітри в верхніх шарах атмосфери Титана. На противагу своїм гіпотезам, вони зайшли цілу систему надпотужних вітрів, що тягнеться через усю атмосферу. Вони зафіксували надзвуковий джет, який певно підживлює енергія з нижніх шарів атмосфери. Цей джет знаходився в районі екватора на висоті близько 1000 кілометрів.

Інші два дослідження зазирнули глибше, в озера, що розкинулись на північному полюсі Титана. Шеннон Маккензі та її колеги поєднали данні отримані з інструментів Кассіні(радар, картографічний спектрометр видимого діапазону та зображення з камер) за 13 років спостережень, щоб простежити зміни у мілких вуглецевих озерах. За ці 13 років на Титані пройшло всього пів року (супутник робить повний оберт приблизно за 30 років). Вчені виявили, що ці «фантомні озера» зникають на певний проміжок часу. Це пояснюється випаровуванням та проникненням мас до нижніх покладів реголіту.

В противагу, Марко Мастрогісеп та його команда вивчали глибокі озера. Аналіз даних радарного висотоміра (RADAR) показав, що ці озера складаються в основному з метану, а глибина їх може сягати 100 метрів. Більш того ці озера знаходяться на декілька сотень метрів над рівнем моря, тому живляться вони дощами, а потім насичують підземні потоки.

Три представлених дослідження проливають світло на процеси в атмосфери та геологічні явища цього супутника. Це – ще один доказ необхідності дослідження Титана майбутніми місіями, таким як Dragonfly.

Nature (23 квітня 2019)

Посилання на оригінал